Размер шрифта: A A A Изображения Выключить Включить Цвет сайта Ц Ц Ц

На допомогу учням

Золотаревская Елена Александровна 21 февраля 2015 г.

Спеціальні техніки для запам'ятовування інформації

  Існують спеціальні техніки запам'ятовування великих обсягів інформації. В основі кожної лежить структурування інформації та «зв'язування» її з вже наявними знаннями. Це називають мнемотехнікою (mnemo ‑ пам'ять).

 Мнемотехніки базуються на створенні зв'язків (асоціацій) між новим, і тим, що вже відомо. Вони, як правило, орієнтовані на великі обсяги інформації, які інакше, як «нанизуванням» за одним принципом у пам'яті, засвоїти не можна.

 Чим більше людина знає, тим простіше «асоціює» нову інформацію.

Основні ідеї для запам'ятовування

 Відділення перших букв для формування нової фрази (наприклад, порядок кольорів у спектрі ‑ «Чи Омелько Жити Зможе Без Своїх Фантазій», як українська версія звичного «Каждый Охотник Желает Знать, Где Сидит Фазан»).

 Створення вірша, який за допомогою рим або ритму допомагає запам'ятовувати (наприклад, запитання частини мови ‑ прислівників ‑ російською: «Где? Куда? Когда? Откуда? Почему? Зачем? И как?»).

 Використання парних асоціацій — через паралелі, символи або співзвуччя (наприклад, правило з російської мови: «Надевать одежду ‑ одевать Надежду»).

 Метод Цицерона – розстановка фактів або понять усередині певного приміщення, розташування їх у просторі (як на поличках) і зв'язування з розставленими в приміщенні предметами. Згадуємо обстановку разом із вивченим матеріалом.

 Ще одна форма мнемотехніки ‑ ейдотехніка (з грец. ‑ «образ») більше спирається на створення яскравих візуалізацій, перетворення інформації в цілісні образи. Головний інструмент ейдотехніки – це створення візуального конспекту (шпаргалки). Це те, що людина сама виробляє на основі почутого або прочитаного ‑ перетворений, «переварений» матеріал, утілений у чомусь: конспекті, схемі, малюнку тощо.

 Тому можна запам'ятовувати таким чином: замальовувати свої думки й образи за мотивами отриманої інформації. Для запам'ятовування творів – зображати інформацію у вигляді «будиночка», розташовуючи на третьому поверсі інформацію про жанр, стиль і літературний напрям тексту; на другому ‑ дані про автора, історію створення та роль твору в історії; на першому ‑ сюжет, композиція та персонажі.

 Для дослівного запам'ятовування текстів – зображати кожне слово якимось зрозумілим символом, який легко можна відновити в пам'яті (як, наприклад, в наборах смайликів). Запам'ятовувати вірші теж стає дуже легко, як, наприклад, цю поезію Максима Рильського:

  Яблука доспіли, яблука червоні!

 Ми з тобою йдемо стежкою в саду.

 Ти мене, кохана, проведеш до поля,

 Я піду — і може більше не прийду.

 Вже й любов доспіла під промінням теплим,

 І її зірвали радісні уста,—

 А тепер у серці щось тремтить і грає,

 Як тремтить на сонці гілка золота.

 Гей, поля жовтіють, і синіє небо,

 Плугатар у полі ледве маячить…

 Поцілуй востаннє, обніми востаннє;

 Вміє розставатись той, хто вмів любить.

 Як працює наш мозок?

 Те, що не має сенсу, ми забуваємо. Мозок за день сприймає нескінченно багато всього, проте може згадати тільки те, що вважає за потрібне. Переконати себе в тому, що певні дані тобі знадобляться, надати засвоєнню інформації сенс ‑ значить змусити мозок повірити в те, що це потрібно неодмінно запам'ятати.

 Пам'ять прив'язана до емоцій. Якщо вивчення чогось для тебе каторга, то й засвоювати інформацію непросто. Корисно створити позитивний настрій, приступаючи до підготовки до іспитів. Наприклад, налаштуйся на те, як ти прекрасно відпочинеш увечері після іспиту‑ це підніме тобі настрій.

 Рветься нитка, а не канат. Факти й дані, зв’язані між собою, краще запам'ятовуються й як би витягають один одного. Таким чином пов'язаний з окремих «ниток» «канат» дає більше шансів нормально скласти іспити.

 Кращі супутники нормальної пам'яті ‑ сон і відпочинок. Ударна невсипуща підготовка не просто не сприяє запам'ятовуванню, а й навіть шкодить. Уся справа в фізіології: нервовий вузол ‑ результат засвоєння мозком нової інформації – має обрости так званою мієліновою оболонкою, щоб існувати якийсь час. А росте цей шар у періоди відпочинку, найкраще – уві сні. Для цього, до речі, існують перерви між уроками або парами. Тому найкраще перед іспитом гарненько виспатися.

 Ресурсам потрібно відновлюватися. Знову-таки на рівні фізіології мозку: щоб імпульси передавалися між нервовими закінченнями, потрібні певні речовини-медіатори. Їм властиво вичерпуватися та через якийсь час відновлюватися. Тому в один момент ми просто перестаємо щось запам'ятовувати. Щоби скоріше поповнити сили (і свої, і свого мозку), відпочинь. Корисно, до речі, з'їсти шоколадку ‑ вона допоможе відновитися ще швидше.

 Наш мозок пам'ятає дуже багато чого, але доступ до цієї інформації обмежений. Інформація звалена в купу, а внутрішній бібліотекар лінується її шукати. Правильно організовуючи роботу мозку (пам'яті) ми полегшуємо собі майбутнє.

 Сподіваємося, що ці поради допоможуть усім, на кого чекають іспити, тестування або контрольні, покластися не тільки на вдачу, а й на свою пам'ять.

 Євген Мірошниченко, бізнес-тренер, психолог, президент Асоціації практичних психологів

 

Сенкан – вислів, що складається з п`яти рядків:

1. Слово – тема (іменник)

2. Два прикметники (означення теми)

3. Три слова – дієслова, що визначають дію, пов`язану з темою

4. Фраза з чотирьох слів (розуміння теми або ставлення до неї)

5. Слово-висновок (синонім до теми)

 

Читання з позначками

„V” – відомий матеріал, це я знаю;

„+” – нова інформація;

„—„ – суперечить тому, що я знаю;

„?” – інформація здивувала мене, хочу дізнатися більше.

 

Пам’ятка

Як підготуватися до переказу художнього твору або його уривка

 

1.      Перш ніж починати писати, чітко визначте своє ставлення до героя, про якого ви будете писати у творі.

2.      Уважно перечитайте твір, поділіть його на завершені за змістом частини.

3.      Підготуйтеся до переказу окремих частин:

1)      зверніть увагу на незрозумілі слова, словосполучення;

2)      з’ясуйте їхній зміст, намагайтеся використовувати їх  під час переказування;

3)      запам’ятайте, про що йдеться на початку, всередині та наприкінці кожної частини.

4.      Переказуючи зміст частини, користуйтеся питаннями-порадниками:

1)      про що пише автор? (докладний зміст частини);

2)      як він це робить? (художні засоби, які використовує автор).

5.      Якщо вам запропоновано вибірковий переказ, то необхідно з усіх визначених частин відібрати лише ті, які відповідають меті висунутих перед вами завдань, і докладно їх переказати.

6.      Працюючи над стислим переказом, визначте головну думку прочитаного і, уникаючи зайвої деталізації, перекажіть основні події твору.

 

Пам’ятка

Як писати твір компаративного характеру

 

1.      Розпочинаючи роботу над твором, ґрунтовно продумайте його тему.

2.      Визначте головну ідею твору.

3.      Складіть план, доберіть епіграф, що буде відповідати темі твору та розкривати його головну думку.

4.      Визначте, що об’єднує та вирізняє твори, які ви аналізуєте.

5.      Продумайте, який цитатний матеріал обох творів ви використаєте для аргументації своєї думки.

6.      Порівнюючи твори, не забувайте про композиційні засоби викладу думок, a саме:

інтегруючий початок; 2) послідовне розгортання тези; 3) хід роздумів у формі „запитання-відповідь”; 4)контрастне зіставлення аргументів; 5) експресивний висновок.

7.      Викладаючи у творі свої думки, не забувайте, що вони мають бути пов’язані з темою та головною ідеєю твору.

8.      Звертайте увагу на співрозмірність частин твору.

9.      Слідкуйте за тим, щоб ваші думки розкривалися послідовно, щоб кожне попереднє речення було логічно пов’язане з наступним.

10.  Формулюючи речення, намагайтеся, щоб ваша думка була висловлена точно, просто, ясно, образно та не допускала подвійного тлумачення.

 

Пам’ятка

Як підготуватися до твору-роздуму про героя художнього твору

 

1.      Подумайте, що вас хвилює, цікавить, з чим ви не погоджуєтеся.

2.      Прослідкуйте за текстом, як письменник розкриває характер героя, його вчинки. Зверніть увагу на художні деталі, які допомагають вам зробити висновок щодо ставлення автора до героя. Поміркуйте, чи погоджуєтеся ви з думкою автора.

3.      Зробіть необхідні витримки з тексту, які допоможуть вам написати твір.

4.      Відповідно до структури твору – вступу, основної частини, що складається з тез та доказів, висновку – доберіть додатковий матеріал (епіграф, цитати, факти), що стане у пригоді під час написання твору.

5.      Спочатку напишіть твір на чернетці.

6.      Працюючи над вступною частиною твору, пам’ятайте, що мета її – підвести до розуміння вашої головної думки.

7.      В основній частині твору викладайте свої думки та обов’язково аргументуйте їх; намагайтеся уникати простого переказу епізодів твору; пам’ятайте, що докази можуть бути як прямі, так і непрямі; вживайте тільки ті слова, значення яких ви знаєте; ухиляйтеся від повторення одних і тих же слів...

8.      У заключній частині твору зробіть емоційний обґрунтований висновок щодо вашого ставлення до героя, про якого ви пишете...

9.      9 Прочитайте написане, перевірте зміст, послідовність викладу, грамотність, прослідкуйте за розділовими знаками.

10.  Перепишіть роботу начисто...

11.  Перевірте написане, подивіться, чи немає описок і пропусків букв.

 

 „Вчимося дискутувати”

(правила проведення дискусії)

 

1.      Ретельно продумайте свою точку зору і аргументи до неї.

2.      Вступаючи в дискусію, не розпочинайте її з тих питань, за якими ви розходитесь з вашим опонентом..

3.      Використовуйте метод Сократа, який виявляється в тому, що свою думку треба розподіляти на маленькі частинки і кожну пропонувати у формі запитання.

4.      Уникайте категоричності (особливо, якщо заперечуєте ви).

5.      Обминайте монологи, адже діалоги продуктивніші.

6.      Умійте почути та зрозуміти позицію опонента.

7.      Не переривайте свого співрозмовника.

8.      Не висміюйте його і не доводьте його точку зору до абсурду.

9.      Не прискіпуйтеся до невдалої форми висловлювання опонента, не переходьте в розмові на характеристику його особистості, не розбивайте його позицію, а доводьте свою.

10.  Волійте не перемоги, а знайти істину.

11.  Погоджуйтесь із тим, у  чому правий ваш співрозмовник, знайдіть раціональне у його словах.

12.  Майте мужність визнати свою неправоту і просити критичного обговорення запитання.

13.  Аргументовано поясніть, чому ви не можете погодитися зі своїм опонентом і висловіть свої аргументи.

 

 „Вчимося виразно читати”

Вислови відомих людей про ораторське мистецтво, виразне читання

 

Цицерон: „Найкращий оратор є той, хто  своїм словом і повчає слухачів, і дає насолоду, і справляє на них сильне враження”.

Цицерон: „Що стосується вправ для розвитку  голосу, дихання, рухів тіла й, нарешті, язика, то для них потрібні не стільки правила науки, скільки праця. Тут необхідно з великою суворістю відбирати собі взірці для наслідування, і причому приглядатися ми повинні не лише до ораторів, а й до акторів, щоб наша невправність не вилилася в якусь огидну й шкідливу звичку”.

Е. Легуве: ”Читання – не тільки вчитель дикції, а й професор літератури”.

М.Гоголь: „Прочитати твір ліричний – зовсім не дрібниця, для цього довго потрібно його вивчати”.

М. Рибнікова: „Виразне читання – результат розуміння тексту”.

Ж. Лабрюйєр: „Тон голосу, очі та вираз обличчя мовця є не менш красномовними, ніж самі слова.”

А. Франс: „Слова – теж вчинки”.

Ван Дейк: „Чимало скарбниць у світі відкривається, як Сезам казкового Алі-Баби, словесним ключем”.

 

Пам’ятка

Як виразно прочитати художній текст

 

1.      Готуючись виразно прочитати будь-який твір, декілька разів прочитайте його про себе.

2.      Визначте для себе особисту мету читання (ваше „надзавдання”): що саме ви хочете висловити під час читання, які почуття та асоціації прагнете викликати у слухачів.

3.      Продумайте, у яких місцях тексту необхідно зробити паузи, які слова та словосполучення необхідно виділити голосом.

4.      Вдома декілька разів спробуйте прочитати твір уголос перед дзеркалом .

5.      Тренуючись читати, у думках перевірте, чи не робите ви зайвих рухів.

6.      Перед початком читання у класі займіть зручну позу, огляньте слухачів і витримайте паузу. Розпочинаючи читати, не забувайте вказати автора та назву твору. Глибоко вдихніть і розпочинайте читання.

7.      Читаючи, чітко промовляйте всі звуки у словах.

8.      Не забувайте витримувати паузи, виділяйте голосом найважливі з вашої точки зору слова та словосполучення, що допомагають розкрити авторську думку і показати ваше „надзавдання”.

9.      Контролюйте своє дихання. Дихайте рівномірно, добирайте повітря під час пауз.

10.  Силу голосу пристосовуйте до аудиторії.

11.  Стежте за тим, щоб ваші міміка й жести були природними і не притягували надмірної уваги слухачів.

 

Схема аналізу прочитаного

1. Чи правильно зрозумів виконавець тему та ідею твору?

2. Чи вдалося читцю передати авторську думку під час читання?

3. Яке було "надзавдання" прочитаного? Чи виконав його читець?

4. Чи цікаві інтерпретація, "бачення" твору, запропоновані виконавцем?

5. Чи задовольнили вас жести та міміка читця під час виконання твору?

6. Чи вдалося виконавцю уникнути мовленнєвих недоліків під час читання?

 

Вимоги до усного та писемного мовлення:

1)      відповідність мовленнєвим  нормам;

2)      змістовність;

3)      точність;

4)      ясність;

5)      логічність;

6)      доказовість викладу думок;

7)      емоційність;

8)      переконливість;

9)      виразність.

 

Що таке твір?

       Усі твори поділяються на такі види:

         І.   Твори на нелітературні теми.

     Серед творів на нелітературні теми найбільш поширені твори про мистецтво і твори на основі особистих спостережень. До творів на нелітературні теми належать розповіді, описи, роздуми.

     Твір-розповідь — це зв'язний текст, усний чи письмовий, у якому послідовно повідомляється про якісь події. Зміст розповіді складається з трьох частин: початок дії, її розвиток і закінчення.

     Твір-опис — це зв'язний текст, який дає словесне зображення основних ознак предмета, явища, особи в усній чи письмовій формі. У творі-описі спочатку висловлюється загальне враження від предмета, а потім характеризуються деталі. Розрізняють описи ділові та художні. У діловому описі суттєві ознаки предмета чи явища передаються у строгій логічній послідовності з використанням лексики ділового стилю мовлення. У художньому описі за допомогою образотворчих засобів (епітетів, метафор, порівнянь) зображуються предмети, явища, події. Він може бути казковим. Обидва описи можуть поєднуватись: в діловому описі припустимі елементи художності і навпаки.

     Твір-роздум — це зв'язний текст, у якому в логічній послідовності передано думки, міркування як доказ чи пояснення чогось, робляться відповідні висновки.

     Основними ознаками такого твору є: 1) наявність провідної ідеї; 2) наявність тез; 3) достатність аргументації; 4) плановість, логічна послідовність розташування матеріалу в роботі.

     Залежно від джерела збирання матеріалу розповіді, описи й роздуми поділяються на твори на матеріалі життєвого досвіду, власних спостережень, навколишнього життя, екскурсій, твори за картинами, кінофільмами тощо. У кожному з цих видів творів певною мірою поєднуються елементи розповіді, опису й роздуму.

     За змістом твори-описи поділяють на описи окремих предметів, тварин, природи, приміщення, зовнішності людини, процесу праці, місцевості, пам'яток історії і культури, а твори-роздуми — на морально-етичні та суспільні теми (у публіцистичному стилі), а також на лінгвістичні теми (у науковому стилі).

         II.  Твори на літературні теми різноманітні й мають свою специфіку, пов'язану з художнім твором.

     Це може дути:

     •    твір-переказ;

     •    аналіз окремих епізодів;

     •    індивідуальна, порівняльна, групова характеристика персонажів;

     •    аналіз ідейного змісту;

     •    характеристика одного з компонентів художнього твору, з'ясування творчої майстерності письменника;

     •    зіставлення і порівняння літературних фактів, явищ;

     •    проблематика літературного твору;

     •    аналіз сюжетних ліній у творі;

     •    письмові роботи узагальнюючого характеру;

     •    доповідь;

     •    реферат;

     •    твори-листи, щоденники, вірші, присвяти, художні етюди, короткі оповідання, новели, казки тощо.

     В основі творів на літературні теми лежить глибоке й усвідомлене знання тексту.

         III. Твори на так звані «вільні» теми.

     Твори на «вільні» теми вимагають від учня не тільки і не стільки знання конкретного художнього твору, а й вміння проникнути в творчу лабораторію декількох авторів, які порушують ту ж саму тему чи проблему, а також вміння оригінально, по-своєму висвітлити певні події, висловити своє ставлення до них, сформувати власний світогляд, свою життєву позицію. Це один із найскладніших видів творів, бо він націлює учня на аналітичний підхід до осмислення дійсності, літературного явища.

 

ПАМ'ЯТКА "МОТИВАЦІЯ НАВЧАННЯ"

Хочу:

• дізнатися більше про___________________________________________________

• обмінятися думками про________________________________________________

• повторити з теорії літератури____________________________________________

• зрозуміти цінність твору________________________________________________

• запам'ятати основні етапи життя письменника_______________________________

• висловити власну думку про_____________________________________________

• пригадати основні дати в житті        ______________________________________

• продемонструвати власні здібності декламації твору__________________________

• спробувати себе в_____________________________________________________

 

ПАМ'ЯТКА "РЕФЛЕКСІЯ"

1. На заняттях протягом уроку я

• дізнався______________________________________________________________|

• навчився______________________________________________________________!

2. Найбільший мій успіх -  це_________________________________________________!

3.  Мої найбільші труднощі - це____________________________________________

4. Що мені не вдавалося досі, а тепер вдається?______________________________]

5. У чому я змінився?_____________________________________________________І

6. Мої побажання собі на наступний урок.

 

ПАМ'ЯТКА " ЯКПРАЦЮВАТИВГРУПІ?"

1. Швидко розподіліть ролі в групі. Визначтесь, хто буде головуючим, хто — посередни­ком, секретарем, доповідачем. Намагайтесь виконувати різні ролі.

Головуючий (спікер):

• зачитує завдання групи;

• організовує порядок виконання;

• пропонує учасникам групи висловитися по черзі;

• підбиває підсумки роботи;

• за згодою групи визначає доповідача.

Секретар:

веде коротко і розбірливо запис результатів роботи своєї групи;

• як член групи має бути готовим висловити думку групи при підбитті підсумків або допомогти доповідачеві.

Посередник:

• стежить за часом;

• заохочує групу до роботи.

Доповідач:

• чітко висловлює думку, якої дійшла група;

• доповідає про результати роботи групи.

2.   Починайте висловлюватися спочатку за бажанням, а потім по черзі.

3.   Дотримуйтесь правил активного слухання, головне - не перебивайте одне одного.

4.   Обговорюйте ідеї, а не особи учнів, які висловлювали цю ідею.

5.   Утримайтеся від оцінок та образ учасників групи.

6.   Намагайтеся дійти спільної думки, хоча в деяких випадках може бути особлива думка і вона має право на існування.

 

ПРИНЦИПИ РОБОТИ В ГРУПАХ

Узявшись за руки, учні кожної групи повторюють:

  • ми , так само важливо, як і я;
  • я можу досягти цілей, якщо ти досягнеш своїх;
  • успіх групи залежить від зусиль та успіху кожного;
  • допомагаймо один одному;
  • оцінка групи — оцінка кожного.

Яндекс.Метрика